У 1899 році той самий Балеччі, який став міністром освіти, запрошує Марію Монтессорі прочитати цикл лекцій про дітей з розумовою відсталістю. У своїх лекціях вона обстоює право дітей із обмеженими можливостями на навчання. Її призначають директоркою ортофренічної школи та пропонують довести це право на практиці.
Марія Монтессорі збирає з психіатричних клінік розумово відсталих дітей та починає з ними працювати. Вона на практиці доводить раніше виражену Сегеном думку про те, що 25 % дітей педагогічно запущені, інших відхилень у них немає.
У 1901 році діти з її школи на вступних іспитах демонструють вищі результати , ніж здорові діти. Це відбувається завдяки тим нововведенням, які використовувала у роботі з ними Марія Монтессорі: – поводження з дітьми з повагою; – використання матеріалів Ітара і Сегена не для діагностики, а для розвитку.
Громадське визнання
Дворічна практика переконує Марію Монтессорі в тому, що методи, які застосовуються у роботі з розумово відсталими дітьми, більш раціональні, ніж традиційні.
У 1904 році Монтессорі стає професоркою Римського університету та очолює кафедру антропології. Вона пише свою першу книгу «Педагогічна антропологія» та думає про те, як застосувати свій досвід у роботі з нормальними дітьми. Пише проект, який губиться у надрах Міністерства освіти.
У 1907 році у Марії з’являється можливість застосувати свій досвід зі здоровими, але педагогічно занедбаними дітьми. Мільйонер Едуардо Таламо ухвалює рішення відкрити в найбідніших районах Італії Будинок дитини і туди прямує 50 маленьких дикунів віком від 3 до 7 років. Через декілька місяців цих дітей неможливо впізнати, їх можна показувати найвишуканішій комісії, вони несуть свої нові знання та вміння навіть до себе додому і навчають батьків.
Вже у 1909 році у Римі Марія провела свій перший тренерський курс. На ньому були присутні 100 слухачів. За 20 днів вона пише книгу «Метод наукової педагогіки, що застосовується в Будинках дитини», яку перекладають більш ніж 20 мовами.
У 1911 році Марія Монтессорі залишає роботу в університеті та лікарську практику, щоб повністю сконцентруватися на методі, і продовжує роботу над ним через спостереження. У цей час відкриваються школи у Великій Британії, Аргентині, Італії, Парижі, Нью-Йорку тощо, які працюють за її методом.
У 1913 році проходить перший міжнародний курс у Римі, в якому беруть участь слухачі з усього світу. Перша поїздка до США
У 1914 році – другий міжнародний курс. 1915 рік – третій міжнародний курс у США, де її наполегливо просять залишитися, але Марія, попри всі обіцяні привілеї, відмовляється. У Сан-Франциско на міжнародній виставці обладнують скляний павільйон, в якому можна спостерігати за роботою дітей та вчителів. 1916 рік – переїзд до Барселони, де вона відкриває свою школу і пише книгу «Самовиховання у початковій школі». 1919 рік – проводить навчальний курс у Лондоні, в якому досі використовується наступна схема навчання: 50 годин – лекцій, 50 годин – робота з матеріалом, 50 годин – спостереження в класі. 1920 рік – на лекціях в Амстердамі вперше висловлює думку про освіту в початковій школі. Пише книгу «Формування потенціалу людини». 1924 – Муссоліні визнає педагогіку Монтессорі і вона широко поширюється по всій Італії. Але ця «дружба» закінчилася, як тільки в метод спробували впровадити фашистську ідеологію. 1929 рік – у Римі будується освітній центр з підготовки Монтессорі-педагогів. Разом з Маріо Монтессорі засновує АМІ зі штаб-квартирою в Берліні, яка працює до 1936 року, після – в Амстердамі. 1930 рік – навчальний курс у Відні, де знайомитися з Анною Фрейд і знаходить у ній однодумницю. 1931 рік – курс у Римі та Англії. Знайомство з Махатмою Ганді, який відвідує її школу у Римі. 1933 починається знищення нацистами Монтессорі-руху в Німеччині. Проходить навчання у Римі, Амстердамі, Дубліні. Виходять книги «Психогеометрія», «Психоарифметика».
Після конфлікту з нацистським рухом в Італії «Будинки дитини закриваються в один день»… 1936 – 5-й конгрес в Оксфорді. Марія Монтессорі переїздить до Амстердама і перевозить туди штаб АМІ. Виходить книга «Діти – інші». 1939 – їде з Маріо до Індії на тримісячний курс на запрошення Теософського товариства, яке використовувало метод Монтессорі для боротьби з неписьменністю.
В Індії розвиває шкільну педагогіку.
Післявоєнний період
У 1946 році повертається до Європи, бачить, що її метод забуто, і починає все спочатку – веде курси, готує педагогів, відкриваються школи. 1947 – відродження методу в Італії. Книга «Становлення людини».
Пише низку книг. 1949 рік – перша номінація на Нобелівську премію.
Починає займатися релігійним вихованням. Вважає, що Монтессорі-педагогами можуть стати черниці, оскільки основні переваги Монтессорі-педагога – терпіння і смиренність.
У 1952 році створюється католицька гільдія Монтессорі.
У 1952 року Монтессорі запрошують на навчання до Африки. Маріо відмовляє матір від поїздки, але Марія має інші плани. 6 травня в очікуванні відправлення до Африки Марія Монтессорі помирає.
Маріо Монтессорі продовжує справу матері до своєї смерті у 1957 році. Управління АМІ переходить до рук Маріо-молодшого, а потім – до її онуки Ренільди.
Монтессорі Маріо-молодший:
Необхідно було відібрати, відсіяти справжніх учнів – тих, хто розумів важливість методу, хто готовий був зустріти будь-яке майбутнє і присвятити себе її справі, від інших – тих, хто тільки здавався її послідовником, хто хотів перевершити її і досягти тих же успіхів «швидшими» методами, більш сучасними способами, користуючись новинками, які б зацікавлювали дітей, тому що нагадували б іграшки більшою мірою, ніж «старі» посібники Монтессорі.
