Суть методу Монтессорі – це вільна робота дітей у підготовленому середовищі при взаємодії з педагогом.
Підготовлене середовище – це предметно-просторове середовище, створене педагогом, з розташованими в ньому у відкритому доступі різноманітними привабливими та цікавими для дітей матеріалами. Підготовлене середовище – умова навчання та розвитку дітей – дозволяє кожній дитині розвиватися в індивідуальному темпі. Першочергове завдання педагога – надати у розпорядження дитини засоби саморозвитку та показати, як з ними поводитися. Такий показ називається «презентацією матеріалу». Дитина працює з матеріалом спочатку за наведеним зразком, а потім виконує різні вправи, зокрема і придумані нею. Програма навчання передбачає такі розділи: вправи в практичному житті, розвиток сенсорики, розвиток мови, навчання письма, читання, елементарних математичних та геометричних уявлень, а також розділ «Космічне виховання» – знайомство з навколишнім світом та культурою людини.
І педагоги для такої освіти потрібні зовсім інші – такі, які зможуть зрозуміти та прийняти індивідуальність дитини; яким вистачає терпіння не «тягнути» дітей, а ретельно вирощувати їхню особистість; кому вистачає мудрості за витівками і пустощами дитини побачити її справжню потребу в розвитку та делікатно допомогти; хто сам готовий постійно вчитися, розвиватися, удосконалюватися, щоб не відстати від наших дітей.
Насамперед педагог – це зацікавлений спостерігач індивідуальних інтересів та потреб кожної дитини. Він показує правильний спосіб роботи з тими матеріалами, які обирає сам малюк. Він ретельно відстежує просування кожної дитини та фіксує її роботу з матеріалом. Він спеціально навчений розрізняти сензитивні (найчутливіші) періоди дитини. Іноді він перемикає на щось інше дитину, що вибрала матеріал, до якого вона ще не готова; а іноді, навпаки, повинен підбадьорити дитину, яка не наважується взяти нове. Якщо дитина робить помилку, вчитель за можливості не втручається, дозволяючи дитині виявити її самостійно шляхом подальшої роботи з матеріалом, який, як правило, передбачає можливість самоконтролю помилок. Така робота заснована на принципі Монтессорі, коли дитина навчається через вправи та набуття власного досвіду.
Оскільки дитина працює з матеріалом індивідуально, у Монтессорі-педагогіці немає і не може бути змагання між дітьми. Для дитини важливий прогрес у своїй роботі, і досягнення однієї дитини не порівнюються з досягненнями іншої. Монтессорі була впевнена, що змагання допускається лише після того, як дитина досягне впевненості у своїх базових вміннях та навичках. М. Монтессорі писала:
«Ніколи не дозволяйте дитині зазнати невдачі».
Використання індивідуальних матеріалів дозволяє кожній дитині розвиватися у своєму темпі, тому в групі можуть одночасно навчатися діти з різними здібностями. Молодша або повільна дитина може багато днів займатися тим самим матеріалом і не гальмувати при цьому просування інших дітей. У той же час більш здатна дитина може набагато швидше переходити від одного навчального завдання до наступного, від одного матеріалу до іншого. При цьому вона позбавлена необхідності нудьгувати в очікуванні, поки всі зможуть розібратися в цьому матеріалі. Значна різноманітність матеріалів та можливих видів роботи з ними постійно спонукає дитину з видатними здібностями до подальшого просування.
Те, що діти розвиваються в різному темпі, а також те, що їхня готовність до навчання значно відрізняється, навіть якщо вони одного віку – факт загальновідомий. Оскільки інтерес до занять підтримується постійно, а навчальні матеріали знаходяться під рукою у будь-який час, багато дітей починають читати та писати набагато раніше за своїх однолітків. Хоч би там як, раннє навчання не є метою Монтессорі-освіти. Ідеалом є природне, радісне навчання та розвиток у потрібний для кожної дитини період відповідно до її індивідуальних особливостей. М. Монтессорі писала:
«Ми не здатні створювати геніїв, ми можемо лише дати кожній дитині шанс реалізувати свої потенційні можливості стати незалежною, впевненою, врівноваженою особистістю».
